Боротьба з корупцією в Україні буде ефективнішою після ліквідації монополії НАБУ, яке фактично відсторонило державу від цього
процесу , вважає член Антикорупційного комітету Ради Анатолій Бурміч. На його думку, також необхідний зовнішній незалежний аудит.
За даними опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, переважна більшість українців – 71% – вважають, що за час повномасштабного вторгнення рівень корупції в країні зріс. Член комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Анатолій Бурміч у коментарі “Кава-таймс” пояснив, що ситуацію може змінити тільки ліквідація монополії Національного антикорупційного бюро на боротьбу з корупцією. Першочерговим кроком має бути незалежний зовнішній аудит роботи НАБУ із залученням представників України.
“На зустрічі з Єврокомісією, коли пані Кос (європейський комісар з питань розширення Марта Кос – ред.) приїжджала і ми зустрічалися, то я це питання (необхідність проведення зовнішнього незалежного аудиту – ред.) задавав їй теж, тому що ситуація з корупцією в Україні тільки зростає, проблеми тільки зростають. Нікуди вона не дівається”, – зазначив Бурміч.
На його думку, така ситуація виникла через те, що у НАБУ сформувалася монополія на боротьбу з корупцією, яка виявилася неефективною.
“Проблема вся в тому, що ми створили монополію на боротьбу з корупцією. Але настільки вона незалежна, ця монополія, що держава Україна на неї абсолютно не впливає – ні на ефективність, ні на що. І самій державі Україні фактично заборонено боротися з корупцією. І держава Україна не відповідає фактично за той стан корупції, який є сьогодні у нас у державі”, – пояснив Бурміч.
Водночас, за його словами, міжнародні партнери “тикають носом” владу у те, що в Україні високий рівень корупції. Нардеп не виключає, що така ситуація виникла через недостатній професіоналізм тих, хто робив реформу боротьби з корупцією.
Бурміч додав, що у розмові з єврокомісаркою зазначив, що монополії завжди тягнуть за собою зловживання.
“Запропонував, що держава Україна і її державні органи, чи то поліція, чи то Служба безпеки повинні долучитися до боротьби з корупцією. І тоді, по-перше, буде змагальний процес. Ми ліквідуємо монополію, і тоді можна і з держави запитувати, чому ви не боретесь”, – вважає нардеп.
Він переконаний: якщо не буде ліквідована монополія НАБУ на боротьбу з корупцією, рівень корупції в Україні не знизиться.
“Тому, якщо не зміниться у нас ситуація з тим, що ми не подолаємо саме монополію, то, звичайно, треба проводити аудит НАБУ, усіх корупційних органів, тому що і Національного агентства боротьби з корупцією теж вже кілька років ніхто аудиту не проводив. Тому я вважав би за необхідне провести аудит, але обов’язково із залученням і держави Україна. Я б з задоволенням прийняв би участь в цьому аудиті, тому що знаю, що по багатьох справах є не те що зловживання, а просто жахливі речі, коли порушуються справи за думки, за вислови, за провокаціями, а з корупцією системно боротьби немає”, – наголосив Бурміч.
Додамо
Одним із прикладів переслідування, що виглядає як незаконне, є справа проти бізнесмена Олексія Федоричева, власника терміналів “ТИС-Зерно” і “ТИС-Добрива” у порту “Південний”. Детективи Національного антикорупційного бюро України вже понад 10 років переслідують підприємця. Кримінальне провадження проти нього – радше скидається на спробу рейдернути термінали руками НАБУ, яка надто сильно затягнулась у часі.
Фактично, за 10 років їм так і не вдалося вручити підозру бізнесмену чи обрати для нього запобіжний захід. А регулярні спроби арештувати майно хоч і закінчуються провалом щоразу, однак значно перешкоджають веденню критично важливого бізнесу у час війни, повʼязаного із забезпеченням продовольчої безпеки.
Яскравим свідченням того, що справа проти Федоричева – це бізнес-розбірки за участю правоохоронців-антикорупціонерів є рішення суду Князівства Монако, де вже давно мешкає бізнесмен. Судді Монако відмовились вручити підозру Олексію Федоричеву, зазначивши, що його справа – це господарський спір, а не кримінал.
“… викладені у запитах відомості не дозволяють визначити характер справи як кримінальний, що дає змогу компетентним органам Князівства Монако зробити висновок: суть справи більшою мірою стосується фактів, які лежать в основі спору суто економічного характеру”, – йшлося в рішенні.
Схожої думки були й судді Вищого антикорупційного суду, які не вбачали підстав для арешту майна чи обрання запобіжного заходу Федоричеву. Ба більше, вони навіть відмовилися продовжити строки досудового розслідування після того, як вони спливли.
Проте винахідливість детективів НАБУ вражає. Замість того, щоб змиритися з поразкою і визнати, що справа була замовною, вони формально передали її на розслідування до Національної поліції. Увійшовши до слідчої групи першим, що зробили НАБУшники – змусили колег у Печерському районному суді Києва протиснути рішення про продовження строків розслідування.
Не отримавши того, що хотіли у ВАКС, детективи намагаються протиснути необхідні рішення в Печерському райсуді Києва. Тож усе вказує на те, що в НАБУ аж надто зацікавлені терміналами в порту “Південний”.
НАБУ як інструмент тиску
Експерти, опитані “Кава-таймс”, вказують на вибірковість роботи детективів Антикорупційного бюро, а також їх неефективність. Зокрема, за 10 років існування органу була мінімальна кількість топчиновників, яких притягнули до відповідальності за корупцію. Фактично на одного детектива – один обвинувальний вирок, який набрав законної сили.
Вони також зазначають, що детективи НАБУ часто роками розслідують ті кримінальні справи, які б мали завершитись у найкоротші терміни.
